Наближається чергова річниця чорнобильської катастрофи — двадцять сьома. Слово «Чорнобиль», яке до катастрофи було назвою невеличкого українського села на Поліссі — зі свіжим повітрям і фруктовими садами — досі асоціюється в нашій свідомості з чорним кольором, що тягнеться трагічним шлейфом з минулого сторіччя до сьогодення. А сучасне (на той час) місто Прип'ять — з дитячими садками, школами, бібліотеками, магазинами, лікарнями — перетворилось і залишається містом-привидом, яке знаходиться в епіцентрі 30-кілометрової «зони відчуження».
Година роздумів «Чорнобиль: трагедія, подвиг і пам'ять» перенесла підлітків (студентів ДПЛ № 36) у ті часи, коли їх батьки були майже такого самого віку, як вони сьогодні. У всіх на вустах лунали слова «глобальна катастрофа», «радіоактивне забруднення», «екологічні біженці», «ліквідатори». Дай Бог, щоб сьогоднішня молодь і майбутні покоління дізнавались про все це тільки зі спогадів, літератури та інших джерел інформації. І нехай атом буде тільки мирним — на благо людства!
