1924 — 1990

Параджанов Сергій Йосипович

1924 — 1990

Параджанов Сергій Йосипович

(9 січня 1924 — 20 липня 1990)

Параджанов – вірменин за походженням – народився в Тбілісі, але з Україною пов’язана значна частина його творчої біографії. Саме в Україні він створив свої фільми: «Наталія Ужвій», «Золоті луки», «Думка», «Перший хлопець», «Українська рапсодія», «Квітка на камені».

Сергій Йосипович був режисером, сценаристом, актором, художником, скульптором, композитором, костюмером, гримером, епістол яром та хореографом. За своїх вчителів Параджанов вважав Олександра Довженка та Андрія Тарковського.

Найяскравіше творіння його творчості , яке отримало міжнародне визнання - екранізація в 1964 році повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків».

Фільм отримав 39 міжнародних нагород, 28 призів на кінофестивалях (із них – 24 гран-прі) у 21 країні. Параджанову надсилали свої вітання славетні кінорежисери – італійці Фелліні та Антоніоні, японець Куросава, а польський режисер Анджей Вайда навіть став перед ним на коліна й поцілував руку, дякуючи за цей шедевр.

«Тіні забутих предків» - ця картина давно стала легендою, розпізнавальним знаком українського кіно. А тріумф стрічки перетворився на трагедію самого режисера: заздрість, переслідування, судилище, в'язниця.

Перший показ фільму в Україні відбувся 4 вересня 1965 р. Це була для багатьох пам'ятна прем'єра. Оскільки Іван Дзюба, В'ячеслав Чорновіл, Василь Стус прямо в залі звернулися до присутніх із проханням підвестися на знак протесту проти арештів українських інтелектуалів. Таким чином, легенда "Тіней" стала мати політичне забарвлення. Про сам фільм написано гори літератури, ця стрічка — невичерпне джерело для дисертацій, монографій, есе. Фільм Параджанова — це філософський роздум на тему місця окремої людини в суспільстві.

Сам про себе режисер казав, що він: «вірменин, який народився у Тбілісі і сидів у російській в’язниці за український націоналізм».

2013 року про майстра був знятий Сержом Аведікяном та Оленою Фетисовою художній фільм «Параджанов», який номінувався на «Оскар» у номінації «Фільм іноземною мовою» від України. Того ж року, вийшов трилер Любомира Левицького «Тіні незабутих предків», який є реплікою до шедевру Параджанова.

Ось кілька цікавих фактів про Сергія Параджанова:

- тюрма виплекала Параджанова-художника: не маючи змоги довгий час проявляти себе у кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення він зробив близько 800 робіт;

- у в'язниці Параджанов зробив букет із колючого дроту і своїх шкарпеток. Його він послав Лілії Брік. Ліля ж в свою чергу поставила цікавий букет у вазу подаровану Маяковським;

- одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу: «Засуджений, пр ацюєте без вогника!» Наступного разу, помітивши начальство, режисер підпалив мітлу - так і став підмітати - «з вогником»;

- режисера Сергія Параджанова завжди називали епатажним і чекали від нього якихось витівок. І він щосили «чудив» : наприклад, для зйомок фільму «Тіні забутих предків» пофарбував скелі під Косовом (Україна) синькою. На думку режисера, такий пейзаж виглядав набагато цікавіше оригіналу, та й з зеленим листям камені красиво контрастували. Закінчивши роботу, знімальна група поїхала, а скелі ще багато років залишалися синіми.

- Мирослав Скорик, композитор, який написав музику до кінофільму «Тіні забутих предків згадував :пам’ятаю, як нам треба було записати трембіти… Просто неба це важко було зробити, і Параджанов десятеро трембітярів разом із трембітами заледве запхав у літак і привіз до Києва… Причому інструменти везли у пасажирському салоні».